Байдуже

Байдуже, хто мені скаже, що все скінчилося – 
Злива, життя, кохання, слова та речі… 
Аби вона на мене ось так дивилася 
Кожного божого ранку, кожного вечора.

❂❂❂❂

Дурневі бути щасливим – завжди є нагода. 
Птаха співає, бо тим затуляє безодню. 
Чим затулити так само тебе від негоди? 
Хай не навіки, а хоч би на мить, на сьогодні.

❂❂❂❂

Адже нічого немає, крім того, що маємо – 
Злива, кохання, життя… Молоде та зелене 
Літо пульсує у скронях: безсмертя не вкраємо 
Ані на трохи. По всьому лишись біля мене.

❂❂❂❂

Байдуже, скільки збиралися хмари над дахом, 
Навіть у мряці є віра, любов і надія. 
Дерево випустить пагін – і тішиться птаха. 
Стане на ніжки малеча – і серце радіє.

❂❂❂❂

Час відпускає нас далі без болю і суму, 
Як не впирайся, а вічність чекає на брамі. 
Дай мені руку, вже грають невидимі сурми, 
Небо торкається міста за маківки храмів.

❂❂❂❂