Бачити дал

Навіть коли стоятимеш поряд із ними, 
Будеш самотній, як пасажир на вокзалі. 
Кожен, відтак, пустелю свою нестиме – 
Через життя до смерті, і трохи далі.

❂❂❂❂

Мури зруйнує часом, ліси здиміють, 
Першими завше падають самі вперті. 
Зрештою, всі поводяться, як уміють, 
Жоден не хоче бачити далі смерті.

❂❂❂❂

Так зазирнути далі свого кохання 
Буде несила – наче тебе розкреше. 
Кожного разу думаєш, що востаннє. 
Кожного разу думаєш, як уперше.

❂❂❂❂

Буде по тобі вічність чи порожнеча, 
Марно гадати – стежки несповідимі. 
І височінь лелеча, й земля чернеча 
Сходяться через тебе – нерозділимі.

❂❂❂❂

Так серед ночі схопишся і не знаєш, 
Що то калатає в грудях – життя чи потому. 
Скільки відпущено, більше собі не вкраєш. 
Ранок займається, наче тобі одному.

❂❂❂❂