Спека бере за зябра

Спека бере за зябра і топить в небі – 
Дихай отим блакитним, м’яким, гарячим. 
Не поспішай, бо все, що насправді треба – 
Бути живим і зрячим, живим і зрячим.

❂❂❂❂

Птаха пливе вгорі, як небесна риба – 
Глибше і глибше, неначе от-от потоне. 
Скільки з цієї реальності не вистрибуй, 
Не перетнеш без болю свої кордони.

❂❂❂❂

Не перетнеш без остраху цю безодню, 
Де лиш пісок і вітер будують стіни, 
Але живи сьогодні, живи сьогодні, 
Бо не помітиш, як сьогодення сплине.

❂❂❂❂

Маєш квиток і маєш свою валізу. 
Думай тепер – поїхати чи зостатись. 
Спека, як сумнів, у кожну шпарину лізе, 
Щоби в тобі гніздитися і зростати.

❂❂❂❂

Шарпнеться потяг – вірветься щось у грудях, 
Будеш стояти один на пустім пероні. 
Плакати легше одному, аніж на людях. 
Вітер читає світ по твоїй долоні…

❂❂❂❂